Книжка «Злет і падіння Третього Райху» — це монументальне дослідження найнебезпечніших подій ХХ століття. Нині, коли після закінчення Другої світової війни минуло понад 70 років, нам здається неймовірною та загроза, яку несли у світ Гітлер і його імперія. Багаторічна робота з першоджерелами, особисті спостереження автора за підйомом нацистської Німеччини, 485 тонн документів від Міністерства закордонних справ Німеччини, безліч щоденників, записів телефонних розмов, ретельно збережених німцями, — усе це стало основою масштабної праці Вільяма Ширера. Поєднання особистих спогадів та історичних фактів вирізняє цю книжку з-поміж решти праць, присвячених історії нацистської Німеччини.

У другому томі Ширер проводить читача всіма віхами Другої світової війни: подає об’єктивну хроніку перших військових перемог і втрат, аналізує переломний момент у війні, описує «новий порядок», встановлений нацизмом, і з максимальною точністю доводить свою розповідь до падіння Німеччини у вогненну прірву.

Відгуки про книжку

За звичайних обставин було б неможливо лише через півпокоління після кінця... написати історію Третього Райху. Але в Третьому Райху нічого не було звичайним, навіть кінець. Після його цілковитого знищення всі таємниці Гітлерового правління спливли на поверхню, усі архіви були захоплені... Тепер, як ніколи раніше, живі свідчення можна звести докупи з історичною правдою. Усе, що для цього потрібно, — це історик. Таким істориком став Вільям Ширер. Г’ю Тревор-Роупер, New York Times Book Review

Жодна історія, коли-небудь розказана людству, не вражає так, як «Злет і падіння Третього Райху». Джон Ґюнтер, журналіст, письменник

Цитати

Для Гітлера минуле з усією його убогістю, самотністю, розчаруваннями мало залишитися в затінку, хоч воно й сформувало його розум і характер назавжди. Війна, яка принесе смерть багатьом мільйонам людей, йому, у віці 25 років, принесла початок нового життя.

Велика депресія, що наче велика пожежа поширилася світом наприкінці 1929 р., дала Адольфу Гітлеру шанс, яким він зумів якнайкраще скористатися. Як і більшість великих революціонерів, він міг мати успіх лише в лихі часи: спочатку, коли маси людей були безробітні, голодні й у відчаї, а потім, коли вони були отруєні війною. Проте в одному з аспектів Гітлер був унікальний на тлі інших революціонерів: він мав намір влаштувати революцію після того, як здобуде політичну владу. Він не хотів влаштовувати революцію для отримання контролю над державою. Своєї мети Гітлер планував досягти за допомогою отримання мандата довіри від виборців чи за згодою з правителями країни — коротко кажучи, конституційним способом.

Упродовж свого життя Гітлер пануватиме над цим великим народом як наймогутніший і найжорстокіший правитель, якого вони будь-коли мали. Поважний Гінденбурґ більше не оскаржуватиме його авторитету, армія тепер у його руках, зв’язана обітницею покірності, яку так просто не порушить жоден німецький солдат. Насправді, уся Німеччина і всі німці тепер були в його заплямованих кров’ю руках, коли з останніми непокірними розправилися чи вони просто назавжди зникли. «Це прекрасно!» — у захваті казав він іноземним кореспондентам після виснажливого тижня парадів, промов, язичницьких видовищ та інших божевільних проявів підлабузництва до офіційної персони, які доводилося спостерігати авторові цієї книжки.

Расові закони, які виключали євреїв з німецького суспільства, видавалися іноземному спостерігачеві неймовірним кроком назад у первісну добу, але оскільки нацистські радикальні теорії вихваляли німців як сіль землі і вищу расу, ці закони були тут дуже популярні. Траплялися деякі німці (колишні соціалісти, ліберали чи віддані християни, представники старих консервативних класів), які відчували огиду чи навіть обурювалися переслідуваннями євреїв, але хоч вони й намагалися в низці окремих випадків полегшити ситуацію, та все ж нічого не робили для того, щоб якось стримати цю стихію. Та й що могли зробити? Вони часто ставили нам це питання, і на нього важко було відповісти.

Це був новий поворотний момент в історії Третього Райху. Уперше Гітлер стояв на межі, що відділяла його від завоювання негерманських земель. Упродовж останніх шести тижнів він переконував Чемберлена, приватно і публічно, що Судетська область буде його останньою територіальною вимогою у Європі. І хоч британський Прем’єр-міністр був неймовірно довірливий щодо сприйняття обіцянок Гітлера, були деякі підстави вірити в те, що німецький диктатор зупиниться, коли перетравить німецьке населення, яке раніше мешкало за межами Райху, а тепер опинилося в його межах.. Але він також проповідував (і, мабуть, про це забули в Лондоні) на багатьох пишномовних сторінках «Моєї боротьби», що майбутнє Німеччини пов’язане із завоюванням «життєвого простору» на Сході. А цей простір уже більше тисячоліття зайнятий слов’янами.

Після дванадцяти років, чотирьох місяців і восьми днів Темної доби, якою вона була для всіх, за винятком більшості німців, яка тепер навіть для цих німців завершувалася похмурою ніччю, Тисячолітній Райх добіг кінця свого існування. Він, як ми бачили, підніс цю велику націю і цей винахідливий народ, який, утім, так легко було збити зі шляху, до самої верхівки влади і повів на завоювання, рівних яким вони ще не знали, а тепер він розпадався так раптово й остаточно, що паралелей із цим процесом в історії годі було шукати.